Про факт реального здійснення господарських операцій як підстваву виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит.

Про факт реального здійснення господарських операцій як підстваву виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит.

Формулою успішного підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту в судових спорах із органами ДФС залишається: «фактичне здійснення операцій + правильне документальне оформлення операцій». Таку правову позицію підтримує Верховний суд в своїх рішеннях.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанова від 15.05.2018 р. у справі №810/4391/16 (адміністративне провадження №К/9901/29144/18, реєстраційний номер рішення 73969023, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73969023) виклав вже не вперше правовий висновок, відповідно до якого право на податковий кредит у платника виникає за умов фактичного здійснення операцій та правильного їх документального оформлення:

«Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.»

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту  придбання відповідного активу.